Словарь української мови (1924)/шелихвіст

by Борис Грінченко

◀ шелехнути

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шелихвіст

шелом ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шели́хвіст, хвоста, м. 1) Особая порода утокъ. 2) Вѣтренникъ, пустой человѣкъ. Біжить якийсь ляшок — так видно якийсь шелихвіст: „А нумо“, каже хліборобові: „на дуель“. Ном. № 880.