Словарь української мови (1924)/швиргонути
| ◀ швиргома | Словарь української мови Ш швиргонути |
швирдиць! ▶ |
|
Швиргону́ти, ну́, не́ш, гл. Однокр. отъ швирга́ти. Швырнуть, бросить. Мкр. Н. 31. Скинув з себе відлогу і швиргонув сторожам. К. ЧР. 403.
| ◀ швиргома | Словарь української мови Борис Грінченко Ш швиргонути |
швирдиць! ▶ |
|
Словарь української мови — Ш
швиргонути
Борис Грінченко
1924
Швиргону́ти, ну́, не́ш, гл. Однокр. отъ швирга́ти. Швырнуть, бросить. Мкр. Н. 31. Скинув з себе відлогу і швиргонув сторожам. К. ЧР. 403.