Словарь української мови (1924)/швендати
| ◀ швендалка | Словарь української мови Ш швендати |
швендя ▶ |
|
Шве́ндати, даю, єш, шве́ндяти, дяю, єш, гл. Шляться, слоняться, бродить. Ном. № 4625. З чистилища швендають собі у пекло люльки палить. Стор. М. Пр. 43. Кобзарі швендяють поміж людьми. К. ЧР. 259.