Словарь української мови (1924)/швайка

by Борис Грінченко

◀ швай

Словарь української мови Борис Грінченко Ш швайка

швайкало ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шва́йка, ки, ж. 1) Толстое шило. Проміняв шило на швайку. Ном. № 10608. Золота́ шва́йка мур пробива́є. Деньгами все можно сдѣлать. Ном. № 1394. 2) Ковырялка для курительной трубки. Гол. Од. 66. 3) Шпиль, шпицъ на зданіи. Поверх дзвонів баня, там шия, піддашок, швайка, яблуко і на яблуці хрест. Св. Л. 26. 4) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 472. 5) Бѣлошвейка. Вона швайка, вчилась шити десь у городі, шиє тепер по панах. Екатерин. у. 6) Рыба Aspius bipunctatus. Вх. Пч. II. 18. Ум. Шва́єчка.