Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шарувати
Берлін: Українське слово, 1924

Шарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Мо́я, тереть (мочалкой и пр.). 2) = Прашувати. Пішов шарувати буряки. Черниг. у.