Словарь української мови (1924)/шарий

by Борис Грінченко

◀ шарґот

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шарий

шарило ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ша́рий, а, е. 1) Сѣрый, сѣроватый. Ішов ляшок із Варшави, на нім сукні жовті, шарі. Острожск. у. 2) Ша́ра ю́шка. Очень жидкій супъ, одна вода. Лебед. у. 3) Це ша́рої кі́шки сон — говорятъ, когда кто либо скажетъ что-нибудь невѣроятное. Грин. II. 308.