Словарь української мови (1924)/шар

by Борис Грінченко

◀ шап'я

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шар

шарабурити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шар, ру, м. 1) Слой. Шар землі. Мнж. 129. Положили в діжку шар капусти, шар яблук; та знов шар капусти, шар яблук. Кіев. г. 2) Рядъ. Сосн. у. Шаром стоять хати. НВолын. у. Шар полукіпків на полі. Ум. Шаро́к. Желех.