Словарь української мови (1924)/шаноба
◀ шанк | Словарь української мови Ш шаноба |
шанобливий ▶ |
|
Шано́ба, би, ж. 1) Честь, почетъ, уваженіе, почтеніе. Рудч. Ск. II. 204. На що та й шаноба, як добреє слово. Ном. № 12865. 2) Була йому шаноба! Досталось ему. Ном.