Словарь української мови (1924)/шабатувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шабатувати
Берлін: Українське слово, 1924

Шабатува́ти, ту́ю, єш, гл. Рвать, разрывать. І кинувся межи стадо, телицю вбиває (лев), пазурами шабатує, шкуру іздирає. Рудан. I. 73.