Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чічка
Берлін: Українське слово, 1924

Чі́чка, ки, ж. 1) Цвѣтокъ. Шух. I. 184, 18. На його могилі четверті вже чічки процвітають: і білі, і голубі, і всякі. Федьк. Пов. 44. Ой зацвіла красна чічка. Гол. IV. 489. 2) — жовта = Козельці, Ranunculus. Шух. I. 20. Ум. Чі́чечка. Гол. II. 762. См. Чи́чка.