Словарь української мови (1924)/чучверіти
| ◀ чухрій | Словарь української мови Ч чучверіти |
чучуга ▶ |
|
Чу́чверіти, рію, єш, гл. Корявѣть, хирѣть. О. 1861. II. 8. Діти вже й чималі, уже б треба що й посправляти, або до школи пооддавати. Чужі дітки як бджоли гудуть, біжать із книжечками, а наші чучверіють. Г. Барв. 283.