Словарь української мови (1924)/чухати
| ◀ чухання | Словарь української мови Ч чухати |
чухатися ▶ |
|
Чу́хати, хаю, єш, гл. Чесать (зудящее мѣсто, но не гребешкомъ). Де у кого не свербить, там ся не чухає. Ном. № 9756.
| ◀ чухання | Словарь української мови Борис Грінченко Ч чухати |
чухатися ▶ |
|
Словарь української мови — Ч
чухати
Борис Грінченко
1924
Чу́хати, хаю, єш, гл. Чесать (зудящее мѣсто, но не гребешкомъ). Де у кого не свербить, там ся не чухає. Ном. № 9756.