Словарь української мови (1924)/чустрити
| ◀ чустрий | Словарь української мови Ч чустрити |
чустря ▶ |
|
Чу́стрити, рю, риш, гл. 1) Бить, сѣчь. Добре чустрить нас дяк і в нашій школі. Левиц. I. 242. 2) О дождѣ: лить. Пішов чустрити дощ як з відра. О. 1861. IX. 179.