Словарь української мови (1924)/чуманіти

by Борис Грінченко

◀ чумакувати

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чуманіти

чумарка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чумані́ти, ні́ю, єш, гл. 1) = Чманіти. Вип'є без міри, та й після чуманів. Харьк. г. Чуманіє в голові. Лохв. у. 2) Сидѣть какъ одурѣлый, засиживаться. Сидимо — чуманіємо. Лохв. у. Чого він чуманіє? — т. е. чего онъ медлить уходить. Борз. у.