Словарь української мови (1924)/чуйний

by Борис Грінченко

◀ чуйко

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чуйний

чуйність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чуйни́й, а́, е́. 1) Чуткій. К. МБ. XI. 155. Чуйними ушками в садочку надслухає. Гол. IV. 357. Татарина чуйним він чує ухом. К. ПС. 116. Велико чуйна до краси і сили рідного.... слова. К. ХП. 16. 2) Бдительный. Будь чуйний. Одкритте св. Іоанна Богосл. III. 2. 3) Сознательный, въ сознаніи. Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися.... жваво. МВ. II. 202. Ум. Чуйне́нький. Старесенька, малесенька, ледві од землі видно, а ще чуйненька, говірка. МВ. I.