Словарь української мови (1924)/чужина

by Борис Грінченко

◀ чужий

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чужина

чужинець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чужи́на́, ни, ж. 1) Чужбина. Ном. № 9418. Ой піду я з туги на чужину. Нп. 2) Чужіе люди, чужой человѣкъ. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною. Нп. Чужа чужина не пожаліє. Мил. 179. Кланяйся, дитя моє, чужій чужині. Грин. III. 411. В мене невіхна чужа чужина. Чуб. V. 699. Ум. Чужи́нка, чужи́нонька, чужи́ночка. Ном. № 334. Чужа чужинонька — не рідна родинонька. Мил. 197.