Словарь української мови (1924)/чудно
◀ чудний | Словарь української мови Ч чудно |
чуднота ▶ |
|
Чу́дно, нар. Удивительно, странно, смѣшно. Здавалося мені чудно, що зорі і сонце бувають однакові. Ком. I. 48. Чудно якось діється між нами. Шевч. Засмійсь, аби чудно. Ном. № 12671. Ум. Чудне́нько.