Словарь української мови (1924)/чувати
| ◀ чувал | Словарь української мови Ч чувати |
чуватися ▶ |
|
Чува́ти, ва́ю, єш, гл. Слыхать. Що у вас чувати? Ном. № 2219. А ні виду не видати, а ні чутки не чувати. Посл. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. I. 25. Чи чувано: вимовити християнській душі, єдиному дитяті: як хоч, хоч і втопися! Г. Барв. 532.