Словарь української мови (1924)/чубитися

by Борис Грінченко

◀ чубити

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чубитися

чубица ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чу́битися, блюся, бишся, гл. Драть другъ друга за волосы, переносно: драться, не мирно жить. Пани чубляться, а в мужиків чуби тріщать. Ном. № 1304. Доки не поберуться, то й любляться, а як поберуться, то й чубляться. Ком. Пр. № 592.