Словарь української мови (1924)/чубатий

by Борис Грінченко

◀ чубанина

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чубатий

чубатник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чуба́тий, а, е. Хохлатый. Чубатий іде — лихо за собою несе. Ном. № 760. Кури чубаті. Ном. № 7982. Чуба́ті у́ставки. У́ставки съ особаго рода вышивкой. Kolb. I. 48, 49. Ум. Чуба́тенький. Ном. № 8996.