Словарь української мови (1924)/чорно
| ◀ чорніти | Словарь української мови Ч чорно |
чорнобил ▶ |
|
Чо́рно, нар. Черно. Такий злий, аж у роті чорно. Ном. № 2884. Чорни́м-чорно. Совершенно черно. НВолын. у. Ходи́ти чо́рно. Одѣваться въ черную одежду. Ум. Чорне́нько, чорне́сенько. У черницях, мій миленький, робити легенько, тільки на серці та досадонька — ходити чорненько. Рудч. Чп. 211.