Словарь української мови (1924)/чорний

by Борис Грінченко

◀ чорненечкий

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чорний

чорнило ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чо́рний, а, е. 1) Черный. Чорний як циган. Ном. № 8527. Очі чорні, як терночок. Нп. Чорні брови маю, та й не оженюся. Нп. Чорна свита. МВ. I. 108. Чорна хмара. МВ. II. 14. 2) Грязный. Мене мати не пустила, що в чорному ходячи, скажуть ледащиця. Нп. Чо́рне море. Черное море. Чорним морем далеко гуляли. АД. I. 209. Чо́рне сло́во. Брань, ругательство, преимущественно съ упоминаніемъ чорта. Він назвав мене чорними словами, каже: сякий-такий сину, та й по матерному. Новомоск. у. 3) Говори́ти по чо́рному. Упоминать чорта въ рѣчи. Борз. у. Ум. Чорне́нький, чорне́сенький. Чуб. V. 243. Чорне́нечкий. Вх. Зн. 81.