Словарь української мови (1924)/чобіт

by Борис Грінченко

◀ чобаник

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чобіт

чобіток ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чо́біт, бота, м. 1) Сапогъ. В чоботях ходить, а босі сліди знать. Ном. № 1182. Панщанні та поєдинкові: що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт. Ном. № 1309. 2) мн. Свадебный обрядъ даренія женихомъ невѣстѣ сапогъ, совершаемый обыкновенно въ субботу. МУЕ. III. 88. (Черниг.). 3) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. 4) Удовів чо́біт. Раст. Viola tricolor L. ЗЮЗО. I. 141. Ум. Чобіто́к, чобіто́чок, чобото́нько, чоботе́ць. Чуб. V. 20. Чуб. III. 308. Чобітки шкапові. Рудч. Ск. I. 213. Чобіточки роззули. Грин. III. 694. Ув. Чоботи́ще.