Словарь української мови (1924)/чмутувати
| ◀ чмутовиха | Словарь української мови Ч чмутувати |
чо ▶ |
|
Чмутува́ти, ту́ю, єш, гл. Проказить, шалить. Опівночі приходять парубки і лякають дівчат, перебравшися.... Пореготавшися, хлопці годі чмутувати, скидають видумки свої і в рядок сідають за стіл. Лохв. у. Въ слѣдующ. стихахъ Макаровскаго въ значеніи: ухаживать за кѣмъ, утѣшать? Или просто: шутить? Ся голубонька тряслася, рученьки ламала.... Доня й милого забула, стогне та голосить. Говорила б, так же мови у обох немає, ледві дишуть, мов не чують, голос замірає; но Тарас — козак бувалий: взявши Харитину, чмутував; умів розважить матір і дитину. Мкр. Н. 28.