Словарь української мови (1924)/чиняти
◀ чинянка | Словарь української мови Ч чиняти |
чипавка ▶ |
|
I. Чиня́ти, ня́ю, єш, гл. Вычинивать, выдѣлывать, дубить. Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087.
II. Чиня́ти, ня́ю, єш, гл. Сокращенное відчиняти. Чиняй, пані, ворота, — іде твоя робота. Чуб. III. 233.