Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чиняти
Берлін: Українське слово, 1924

I. Чиня́ти, ня́ю, єш, гл. Вычинивать, выдѣлывать, дубить. Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087.

II. Чиня́ти, ня́ю, єш, гл. Сокращенное відчиняти. Чиняй, пані, ворота, — іде твоя робота. Чуб. III. 233.