Словарь української мови (1924)/чинитися
◀ чинити | Словарь української мови Ч чинитися |
чинка ▶ |
|
Чини́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Дѣлаться, происходить; становиться. Чинилося те у давню давнину. МВ. II. 61. Чоловік чинится, давний, медвідь — старий. Вх. Зн. 80. 2) Выдавать себя за кого. Він чиниться Христос, а йому грішна жінка ноги миє! як то так? — казали жиди. Канев. у.