Словарь української мови (1924)/чесно
| ◀ чесність | Словарь української мови Ч чесно |
чеснота ▶ |
|
Че́сно, нар. 1) Честно. Чесно рахує, — чужого не хоче. 2) Какъ слѣдуетъ съ уваженіемъ, съ почтеніемъ, съ честью, съ достоинствомъ. Народу чесно поклонивсь. Алв. 27. Батька чесно поховали. Г. Барв. 185.