Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
черевань
Берлін: Українське слово, 1924

Черева́нь, ня́, м. 1) Человѣкъ съ большимъ животомъ. Незабаром прийшов якийся пан-черевань, і стали вони удвох із панію радитись. МВ. II. 38. 2) = Черева́нька. Вх. Пч. II. 20.