Словарь української мови (1924)/червишник
| ◀ червиця | Словарь української мови Ч червишник |
червінець ▶ |
|
Черви́шник, ка, м. 1) Мѣсто, гдѣ есть червь? черви? Поможи мені, Мати Божа, сі зуби зашептати, із під їх черви викликати. Черви, червишники! і не я їх викликаю.... (Заговоръ отъ боли зубовъ). Мил. М. 77. 2) Раст. Potentilla argentea L. которымъ лѣчатъ скотъ отъ червей. Борз. у. ЗЮЗО. I. 132. См. Червець 5, червчик, черчик.