Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чепурун
Берлін: Українське слово, 1924

Чепуру́н, на́, м. Опрятный человѣкъ; франтъ. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась. О. 1862. VIII. 15.