Словарь української мови (1924)/чвара

by Борис Грінченко

◀ чванькуватий

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чвара

чварахнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чва́ра, ри, ж. 1) Гроза, буря. Козак не боїться ні хмари, ні чвари. Ном. № 763. Серед літечка зашумить-загуде не дай світа, чвара. Макс. (1849). 61. 2) Смута, ссора, драка, война. Бували й мори, й військові чвари. Макс. (1849), 53. Росказали кобзарі нам про войни і чвари. Шевч. 365. 3) Чвара́, об. Надоѣдливый человѣкъ. Мнж. 194.