Словарь української мови (1924)/чванитися
| ◀ чвалем | Словарь української мови Ч чванитися |
чваніння ▶ |
|
Чва́нитися, нюся, нишся, гл. Чваниться, важничать. Ном. № 14184. Було шляхта знай чваниться. Шевч. 130. Дарес тут дуже насміхався, собою чванивсь, величався. Котл. Ен. II. 15.