Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чата
Берлін: Українське слово, 1924

Ча́та, ти, ж. 1) Отрядъ солдатъ, назначенный для стражи. Жодна (пластунська) чата мусить обходить своє займище. О. 1862. II. 64. Прокинулась і сонна чата. К. ЦН. 301. 2) Караулъ, дозоръ. Коли ж зустрічають ватагу козаків: теж ідуть на чати. ЗОЮР. II. 104. Стоя́ти на ча́тах. Стоять на часахъ.