Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
часувати
Берлін: Українське слово, 1924

Часува́ти, су́ю, єш, гл. Быть въ агоніи. Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати. Переясл. у. Як чоловік часує, очі йому стануть ясні, як зеркало. Мил. 165.