Словарь української мови (1924)/час
| ◀ чаряпкатися | Словарь української мови Ч час |
часина ▶ |
|
Час, су, м. 1) Время, пора. Чуб. I. 4. З того часу ставок чистий заріс осокою. Шевч. В часі погоди бійся великої води. Ном. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Нп. Час-година упливає, страшний суд ся приближає. Чуб. I. 220. Нема в його часу ані години. МВ. (О. 1862. III. 45). Ві́чні часи. Вѣчныя времена. Дали їм Тамань на вічні часи. О. 1861. XI. 32. Час на час. Ежечасно. Бережи своєї душі час на час, бо несподівана смерть за плечима ходе. Харьк. г. Без часу́. Безвременно, раньше времени. Ой я хора, хора, умру вам без часу. Гол. IV. 483. В час. Вовремя. Чи в час, чи ні, — діло розпочато. Полт. На час. На время. Пусти мене, отамане, хоть на час додому. Нп. З ча́сом. Черезъ нѣкоторое время. З часом у покійниці і того не стало. Сим. 235. Не за вели́кий час. Въ теченіе непродолжительнаго времени. Не за великий час усе прогайнували. Полт. Одного́ ча́су. Однажды. По ча́сі. Спустя нѣсколько времени. Я вас по часі покличу. НВолын. у. По часі зроблю, а тепер нема коли. НВолын. у. Про час. На время, покамѣстъ. Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Каменец. у. Тим ча́сом. Тѣмъ временемъ, между тѣмъ. Два годи любились вони дуже, — тим часом найшовся другий парубок, Іван, і відбив. Рудч. Ск. У ві́чний час. На вѣчныя времена. Віри християнської на поталу в вічний час не подайте. АД. II. 14. Яко́го ча́су? Въ какое время? Дай, Боже, час добрий! Счастливой дороги! Ном. № 11368. 2) Въ значен. нарѣчія: пора. Давно б час! Котл. НП. 350. Час їхати. МВ. (О. 1862. III. 52). Ой годі ж мені за кінними братами уганяти; час мені козацьким ногам пільгу дати. Дума. Ум. Часо́к, часо́чок. Чуб. V. 52. Приходь лиш, брате, на часок! Гліб. А жить так, Господи, хотілось! Хотілось любити хоть годочок, хоть часочок на світ подивитись! Шевч. 327.