Словарь української мови (1924)/чарувати

by Борис Грінченко

◀ чарування

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чарувати

чарупина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чарува́ти, ру́ю, єш, гл. Колдовать, очаровывать. Брала пісок з під білих ніжок, тебе чарувала. Нп. Дала вона якесь дання йому, — якісь чари чарувала. МВ. II. 142. А Наталя за всю челядь славилась красою, чарувала оченьками, личком і косою. Мкр. Н. 4.