Словарь української мови (1924)/ціляти
| ◀ цілющий | Словарь української мови Ц ціляти |
цімбра ▶ |
|
Ціля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Цѣлить. Ось нап'яв безбожний лука, стрілку накладає, праведного в саме серце з захисту ціляє. К. Псал. 23. Буду таки цілять, — чи не вцілю? Тоді руки трусились! Грин. III. 449. 2) Улучать время. Успішайсь поперед за неї сказати: тпру! От він так і ціля: скоро зійшлись, зараз: тпру! Грин. I. 285.