Словарь української мови (1924)/цікавий

by Борис Грінченко

◀ цік!

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цікавий

цікавити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ціка́вий, а, е. 1) Любопытный, интересующійся, любознательный. „Хто се, хто се?“ спитаєте цікаві дівчата. Шевч. 19. Що люди собі про нас балакают, — не цікавий я знати. Гн. II. 28. На все цікавим оком спозирає. МВ. (О. 1862. III. 35). 2) Бойкій, живой, шустрый. Яке цікаве! Ном. № 5443. 3) Смыслящій, искусный. Цікавий козак, та босий. Ном. № 6328. Цікавий, як циган до бджіл. Ном. № 6515. В єднім селі був бардзо цікавий коваль; бувало як вистригне плуга, рало, сокиру, або окує вола, то на чудо, аж сміється. Чуб. I. 154. 4) Интересный. Се дуже цікава річ. Ум. Цікаве́нький.