Словарь української мови (1924)/цяця

by Борис Грінченко

◀ цяцькуватися

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цяця

цяцянка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ця́ця, ці, ж. 1) Дѣтск. Цаца, все хорошее; игрушка. О. 1861. VIII. 8. Цяця, цяця! та й в кешеню. Ном. № 1106. Еней, таку уздрівши цяцю, не знав із ляку, де стояв. Котл. Ен. III. 11. 2) Важная особа. Ото яка цяця. Ном. № 5543. Чи ба, яка велика цяця — і слова на криво не можна сказати. Ум. Ця́цінька, ця́цічка.