Словарь української мови (1924)/цюк
| ◀ цюдою | Словарь української мови Ц цюк |
цюкання ▶ |
|
Цюк, меж., выражающее легкій ударъ топора. Чуб. I. 215. Грин. I. 220. Почав рубать: цюк раз, цюк удруге. Стор. II. 70. Заміривсь сокирою та цюк по тому ціпку. Грин. II. 184. А ні цюк. Ни капли; ни крошки, нисколько. Горілки в барилі а ні цюк. Не робить діла а ні цюк.