Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цькувати
Берлін: Українське слово, 1924

Цькува́ти, кую́, є́ш, гл. Травить. На що ж ти собаками цькуєш? Шевч. 316. Рябко, уджга! — цькував дід та все лаявся. Левиц. Пов. 227.