Словарь української мови (1924)/цурувати

by Борис Грінченко

◀ цурпелити

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цурувати

цурупал ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цурува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) = Цуркува́ти. 2) Крутить. Багато муки приняв на свої руки з оцим вухом: усе цурує, усе цурує, так що й сон з думки випав. Волч. у.