Словарь української мови (1924)/цупити

by Борис Грінченко

◀ цупечка

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цупити

цупитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цу́пити, плю, пиш, гл. Тянуть, тащить. Рудч. Ск. I. 42. Цупить із печі горшки, аж крекче. ЗОЮР. II. 34. Навіщо ти москаля так щиро цупиш на мотузці? Рудч. Ск. II. 176. Наліг (вітер) на козака, одежу з його цупить. Греб. 376.