Словарь української мови (1924)/цоркотіти

Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цоркотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Цоркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Звенѣть, бренчать, брякать, звякать. Вх. Зн. 78. 2) О тетеревѣ: кричать. Ґотур цоркотит. Вх. Зн. 78.