Словарь української мови (1924)/цебрувати
◀ цебриця | Словарь української мови Ц цебрувати |
цегелля ▶ |
|
Цебрува́ти, ру́ю, єш, гл. Ставить срубъ. Чи я в полі не криниця була, чи я в полі не холодна була? Взяли мене цебрувати, взяли воду виливати. Чуб. V. 541.