Словарь української мови (1924)/цебенити

by Борис Грінченко

◀ це

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цебенити

цебер ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Цебени́ти, ню́, ни́ш, гл. Ругать? Прийшла п'яна та й цебенить мене, лає, нащо курей випустила з хлівчика. Новомоск. у.

II. Цебени́ти, ню́, ни́ш, гл. Сильно литься. Права ніжка рострощена, а з-під правого крила кров так і цебенить. Сим. 216. Так і цебенить крів. Черк. у.