Словарь української мови (1924)/цвічений

by Борис Грінченко

◀ цвіцькувати

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цвічений

цвічення ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цві́чений, а, е. 1) Расцвѣтшій. Ой у лузі калинонька не цвіченая. Мил. Св. 7. Дала мені вона цвіченої рожі, а барвінок не цвічений. Канев. у. 2) Обученный, вышколенный.