Словарь української мови (1924)/цвірінькати
| ◀ цвірінькання | Словарь української мови Ц цвірінькати |
цвірінькнути ▶ |
|
Цвірі́нькати, каю, єш, гл. Чирикать. Чи є в світі де такії молодці, як ми, славні та веселі горобці? На все вдатні: до любощів, до пісень, цвірінькаєм, жартуючи, увесь день. Гліб. 122. Цвірінька, мов батько голопуцьків.