Словарь української мови (1924)/цвіркати

by Борис Грінченко

◀ цвіріньчук

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цвіркати

цвіркіт ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цві́ркати, каю, єш, гл. 1) = Цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає.