Словарь української мови (1924)/царство
| ◀ царствечко | Словарь української мови Ц царство |
царствувати ▶ |
|
Ца́рство, ва, с. 1) Царство. Царевич осідлав свого коня, сів з нею і поїхав у своє царство. Рудч. Ск. I. 97. 2) Спасеніе, блаженство, небесное царство. Въ этомъ значеніи, также съ прилаг.: Бо́же, небе́сне ца́рство. Ном. № 6973. Помершим царство, а нам на здоров'я. Ном. № 11607. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1. Царство небесне їм! (пожеланіе умершимъ). Ном. № 11607. Я такого був пана, що царство небесне та й годі. Ном. № 1242. 3) Титулъ: Величество. Царь.... давай йому загадки загадувать; а цей і каже: „Ніт, підождіть трохи, ваше царство: ви загадуєте загадки, треба й вам загадати“. Рудч. Ск. II. 181. Ум. Ца́рствечко. ЗОЮР. II. 32. Я твоє царствечко да коником витопчу. Чуб. III. 270.